Секретар Міжнародної богословської комісії про спадщину Папи Франциска

о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан

У інтерв’ю для ватиканських медіа, монсеньйор П’єро Кода, Генеральний секретар Міжнародної богословської комісії, розповів про деякі важливі підсумки дванадцятирічного понтифікату Папи Франциска.

Нести Євангелія всьому Божому люду

За словами о. Коди, Папа Франциск залишає Церкві важливий духовний і богословський заповіт, який торкається мрії про Церкву, яка звіщає Добру Новину про присутність Христа в історії, особливо серед убогих. «Убогість, про яку ми говоримо, – це убогість, яка виражає любов Христа, Божого Слова, Який став убогим, бувши багатим, щоб зійти до останніх», – сказав він.

Генеральний секретар Міжнародної богословської комісії зауважив, що Святіший Отець протягом усього свого понтифікату відчував потребу ніколи не відводити очей від Другого Ватиканського Собору, неодмінної передумови для входження Церкви в третє тисячоліття. «Папа Франциск був першим Папою, який не брав участі в праці Собору, а тому залишив за плечами всі питання, пов’язані з його інтерпретацією, і глибоко перейнявся його суттю, розуміючи, що необхідно йти слідами, які під час нього вказав Святий Дух», – зазначив о. Кода.

У цьому контексті він додав, що поточний синодальний шлях, який запровадив Святіший Отець, не робить нічого іншого, як конкретизує те, що «Другий Ватиканський Собор поставив в якості передумови». Перший крок у цьому напрямку здійснив Папа Павло VI, запровадивши Синод Єпископів, щоб утвердити єпископську колегіальність, а Папа Франциск зібрав весь Божий люд, «намагаючись таким чином подолати клерикальну, однобічно ієрархічну і маскулінну Церкву».

Дати життя цивілізації любові

Як зауважив Генеральний секретар Міжнародної богословської комісії, перша енцикліка Папи Франциска «Lumen fidei», присвячена темі віри, була започаткована його попередником Бенедиктом XVI, що виражає глибоку тяглість. «Ключовим моментом цієї великої енцикліки є те, що віра – це не лише віра в Ісуса як Сина Божого, що став людиною, але й співучасть у тому самому погляді, яким Ісус дивився на Отця і від Отця дивився на історію», – поділився він.

Ба більше, перша енцикліка Папи Франциска має прямий зв’язок з його останньою – «Dilexit nos», присвяченою Пресвятому Серцю Ісуса. «Віра в Христа тут прочитується і подається через узгодження з Його серцем, з якого витікає Його любов, дарована нам у Святому Дусі, і в якій ми беремо участь, щоб дати життя новій цивілізації, цивілізації любові», – розповів о. Кода. За його словами, послання Євангелія – це послання про преображення серця людини мірою серця Христа, завдяки Святому Духові. І саме тому воно є також посланням соціальної, політичної, економічної та культурної трансформації.

Наприкінці Генеральний секретар Міжнародної богословської комісії висловив переконання, що Папа Франциск був певною мірою пророком у період, позначений поляризацією, де поступово насувається небезпека економічної технократії, яка використовує для нав’язування своїх позицій також військові інструменти. «Усьому цьому Папа Франциск протиставив справжню революцію, проголосивши першість служіння найменшим й істотну роль побудови справедливості, солідарності та братерства», – сказав о. Кода.