У Ватикані відбувся симпозіум про справедливу й прозору фіскальну систему

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Законність, неупередженість, прозорість: цими словами, посилаючись на підхід Папи Франциска до подолання нерівності в сфері оподаткування, кардинал П'єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу, відкрив роботу конференції «Податкова справедливість і солідарність – на шляху до інклюзивного та сталого спільного дому», організованої Папською академією соціальних наук (ПАСН) та Незалежною комісією з реформи міжнародного корпоративного оподаткування, що відбулася 13 лютого 2025 року в Палаці Пія IV у Ватикані, осідку Папських академій наук і соціальних наук.

Необхідність фіскальних реформ

Відправна точка проста: нинішня податкова система не працює, вона полегшила життя транснаціональним корпораціям, поглибила відмінності між країнами і соціальні диспропорції, а також прискорила прихід до влади найбагатших. Як нагадав кардинал Паролін, для того, щоб оподаткування служило загальному благу, воно «повинно бути справедливим». Виклик аж ніяк не новий, але далеко не простий, тим більше, що, як нагадала в коментарі для ватиканських медіа сестра Хелен Алфорд, Президентка ПАСН, нинішній міжнародній податковій системі вже більше ста років і вона «не в змозі впоратися» з сьогоднішнім гіперглобалізованим світом. Тому податкова реформа вимагає певної синергії між різними складовими суспільства.

Внутрішні і зовнішні причини нерівності

Звідки виникає нерівність? Як податки посилюють та відтворюють нерівність на глобальному та національному рівнях? Чому нерівність і податкова несправедливість підривають демократію? Саме ці питання були в центрі уваги першої панельної дискусії, на які намагався відповісти професор Джозеф Стіґліц, лауреат Нобелівської премії з економіки 2001 року та співголова Незалежної комісії з реформи міжнародного корпоративного оподаткування: «Багато хто з вас знайомий з концепцією “невидимої руки” Адама Сміта, згідно з якою переслідування власних інтересів, якщо їх спрямовує невидима рука, призводить до добробуту суспільства. Щоб досягти цього, компанії можуть виробляти кращі товари, якщо витрати є низькими, вони можуть розширювати свою ринкову владу, але вони також можуть уникати сплати податків. Тобто, вони можуть скористатися перевагами освіти, інфраструктури та правової системи, які надає держава, не роблячи при цьому жодних внесків».

Сьогодні ця нерівність є не лише результатом монополій великих технологічних компаній. «Згадаймо про експлуатацію природних ресурсів у країнах Африки на південь від Сахари та Латинської Америки, – додав Стіґліц, – де багатство видобувається за малу частку його реальної вартості. Ці ресурси належать народам цих країн, але вони не отримують від них вигоди. Глобальний торговельний режим підтримує неоколоніальні моделі, залишаючи країни, що розвиваються, приреченими на виробництво товарів з низькою доданою вартістю. І це відбувається за допомогою структур та інвестиційних угод, які обмежують здатність запроваджувати податки чи регулювання з метою захисту здоров'я населення та довкілля».