«Дорогий Брате»: спомин аргентинського рабина про Папу Франциска

с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан

Пригадуючи постать Папи Франциска, аргентинський письменник і біофізик, вислужений рабин латиноамериканської рабинської семінарії в Буенос-Айресі Абрагам Скорка написав спомин про покійного Єпископа Риму для ватиканського часопису «LʼOsservatore Romano».

Абрагам пригадує, що відразу після обрання Папою, Франциск зателефонував йому і дав адресу електронної пошти, завдяки якій вони могли б підтримувати зв’язок. Рабин відзначає, що відтоді і до останніх днів вони зверталися один до одного в листуванні «Дорогий брате».

Розвивати діалог

Абрагам Скорка розповідає, що їхня дружба розпочалася в другій половині 1990-х років і відзначалася взаємною повагою та щирим і відвертим діалогом. Поступово вони відкривали один одному свої серця, «будуючи відкритий діалог, в якому розбіжності були нормальним явищем, а мовчання часто заповнювало прогалини». Автор зазначає, що співрозмовники мали різні погляди на багато тем, але це ніколи не зменшувало інтенсивність їхніх розмов. «Нашою метою було розвивати діалог у найглибшому сенсі цього слова», – продовжує Абрагам Скорка. Він особливо відзначає, що «і як кардинал-архиєпископ Буенос-Айреса, і як Папа, він ніколи не ставився до нього зверхньо ні під час приватних зустрічей, ні в спільноті синагоги, ні в його офісі в Буенос-Айресі, ні в маленькій кімнаті на першому поверсі “Дому святої Марти” у Ватикані, часто повторюючи: “Ми на тому самому рівні”».

Мрія про побудову кращого світу

За словами Абрагама, Папа Франциск був для нього не просто авторитетом, а справжнім другом. «Під час наших перших зустрічей ми поділяли мрію про побудову кращого світу. Це було задовго до того, як він був обраний Папою, а після початку свого понтифікату він звіряв мені багато своїх бачень і планів», – зазначає він.

Аргентинський рабин згадує історичну подію, що відбулася увечері 11 жовтня 2012 року в Папському католицькому університеті Аргентини, великим канцлером якого був архиєпископ Берґольо. «Вперше цей університет присудив почесний ступінь єврею, рабину. Я назавжди запам’ятаю цей момент, особливо тому, що це була центральна подія святкувань 50-річчя початку сесій Другого Ватиканського Собору. Надягаючи мені на шию університетську медаль, він прошепотів: “Ти не знаєш, як я мріяв про цю мить”», – зворушливо пригадує Абрагам, зазначаючи, що цією церемонією Хорхе Марія Берґольйо «хотів закріпити новий напрям, який взяла Церква у стосунках між євреями та католиками».

Йти шляхом миру

Рабин також пригадує спільне перебування в Єрусалимі, де вони обнялися перед Стіною Плачу, найсвятішим місцем в єврейській традиції. «Це місце, де, за християнською традицією, проповідував Ісус, а за мусульманською – вознісся на небо Мухаммед», розповідає автор зазначаючи, що «разом з нашим другом Омаром Аббудом, ми представили образ єврейсько-християнсько-мусульманської дружби, який, як ми сподівалися, надихне багатьох прямувати шляхом миру в майбутньому».

Любов до нужденних – спадщина Папи Франциска

Абрагам Скорка тепло відгукнувся про автобіографічні книги папи Франциска, зокрема «Моя історія в історії», в яких він написав про важливість їхньої дружби, підкреслюючи, що «цей діалог був благословенням для них обох». Він зазначає, що «Папа Франциск прагнув очистити як свою Церкву, так і світ. З дуже людською сумішшю досягнень і помилок, він щиро намагався створити шлях, на якому Божа присутність могла би бути більш очевидною для всіх людей». «Любов Папи  Франциска, його смиренність і надзвичайна чутливість до бідних, слабких і нужденних будуть і надалі сяяти в довготривалій спадщині, яку він залишив після себе», – підкреслює Абрагам Скорка.